План проведення уроку виробничого навчання в гр.№31

Дата проведення: 20.01.2021

ЛП-4.2.2.Облицювання колон,пілястр,ніш та інших поверхонь;облицювання поверхонь колон,розташованих в одному і декількох рядах одного приміщення.

Хід уроку

Повторення теоретичного матеріалу

Колони були, є і будуть залишатися одними з найголовніших архітектурно – конструктивних елементів будівлі. Однак, якщо брати в порівняння зі стінами, то колони мають куди більш складну конструктивну складову, пов’язану з наявністю складної геометрії поперечних перерізів, відповідно і облицювання колон також є не простим процесом.

Також колона має обмежену площу облицювання і часто-густо є багатогранною, а облицювання кутів, подібно до облицювання укосів – один з найскладніших процесів даного виду обробки. Круглі колони також тяжко підлягають облицюванню, вимагають ідеальної точності дотримання геометрії.

Розглянемо докладніше, які бувають види/способи їх облицювання, а також основні складності в цьому процесі; перелік такий:

 

o    облицювання квадратних колон;

o    облицювання багатокутних колон;

o    облицювання круглих колон;

o    облицювання металевих колон складних форм.

 Облицювання квадратних колон є, по суті, найбільш простим процесом: є чотири площини, які по черзі облицьовують за виставленими заздалегідь боковими направляючим маякових рейках.

 Ці колони найлегше облицювати як сухим, так і мокрим способом, але самий легкий варіант – облицювання сайдингом (сухим способом), так як все, що потрібно – виставити чотири кутових напрямних і зашити їх смугами сайдинга.

 Облицювання багатокутних колон – складний процес, що вимагає особливої кваліфікації майстра. Вся складність полягає в тому, щоб розрахувати правильний кут повороту кожної грані такої колони.

 Весь результат роботи залежить від заздалегідь заготовленого шаблону, за яким виконується штукатурка, облицювання колон. Що стосується сухого способу облицювання багатокутних колон – то він хоч і не простий, але куди легше ніж штукатурка або облицювання «на мокру».

Облицювання круглих колон складне тим, що це єдина, замкнута площина, яка повинна бути виконана з дотриманням вертикалі, а також суворої геометрії в круговому перерізі.

 Головним орієнтиром у ній є правильно виставлені дві напрямні, по яких рухається шаблон півкола колони. Відповідно, виконують роботу в два етапи: перша та друга половина колони. Якщо говорити про сухий спосіб облицювання круглої колони, то облицювальні вироби у вигляді півкола досить прості в монтажі.

Облицювання металевих колон складної форми зводиться, як правило, до того, що в процесі підготовки під облицювання їй надають прямокутну або квадратну форму. Відповідно, тут самий трудомісткий етап – підготовка під оздоблення.

 Як правило, ці колони представлені у вигляді таврового, двотаврового перерізу, швелера і багатьох, більш складних форм перерізів, що робить практично неможливим процес облицювання «за фактом», як є, це дуже трудомістко; відсутня естетика.

 Варто врахувати і сам матеріал для облицювання колон, точніше – його форму і розмір, так як правильно підібрані по цих параметрах матеріали можуть полегшити сам процес облицювання.

 Особливості та види «мокрого» облицювання колон, переваги і недоліки

 Сучасна технологія облицювання колон «мокрим» способом, як власне і стін, ділиться на два етапи: підготовчий і робочий. При цьому підготовчий етап вміщує в собі підготовку під обштукатурювання (при облицюванні «на шар»), а іноді і сам процес обштукатурювання (якщо облицювання буде виконуватися «під гребінку»).

При підготовці поверхонь важливо враховувати не тільки рівень, площину, кут розвороту граней самої колони, але і прямолінійність колон, якщо вони йдуть у ряд. Таким чином, першим ділом провышують передні і задні межі крайніх колон, після чого, за встановленими марками (див. «Штукатурка поверхонь») натягують горизонтальні шнури вздовж колон.

 По цих шнурах вже ставлять марки передніх і задніх граней проміжних колон, а бічні марки на кожній колоні доведеться виставити окремо. В даному випадку, як видно на малюнках, марки необхідні для правильного позиціонування маякових рейок чи шаблону, яким відбувається штукатурна підготовка для облицювання «під гребінку» або облицювання «на шар»; винятком є облицювання колон цеглою.

Що стосується облицювання колон мокрим способом різними матеріалами, то можна скласти такий перелік, як види облицювання колон:

 облицювання колон плиткою;

• облицювання колон каменем;
• облицювання колон цеглою.

Облицювання колон плиткою – це вже давно застарілий вид оздоблення, він самий копіткий і трудомісткий.

 Потрібно, щоб всі шви і кути зійшлися, потрібно ідеально підрізати примикання в кутах, потрібно ідеально гладко, без «боків» викласти площину, прямолінійність, багато чого ще потрібно, а декоративність і практичність такого оздоблення не кращі за інші види.

 В основному, облицювання колон керамічною плиткою здійснюється усередині приміщення, колона при цьому готується ідеально, вирівнюється гіпсокартоном («сухою штукатуркою») або «мокрою», розчинною штукатуркою. На сьогоднішній день застосовується її різновид – керамогранітна плитка.

Облицювання колон каменем є як би «віддушиною», приємним винятком у цьому нелегкому занятті.

 Справа в тому, що камінь, як правило, або укладається на поверхню колон у вигляді великих полірованих облицювальних блоків, або у вигляді виробів з природного, колотої структури, глибокого рельєфу.

У першому випадку простота облицювання обумовлена меншою кількістю операцій з укладання облицювальних виробів, у другому ж в силу рельєфної поверхні, очі не вловлять всі можливі відхилення.

Облицювання колон цеглою, тобто, по суті, штучним каменем, хороша тим, що виключає підготовку поверхні як таку.

 Підготовчий етап складається з провішування, в результаті чого визначаються верхні і нижні оцінки вертикалі граней колон і прямолінійність їх відносно ряду.

 Цеглу для облицювання укладають рядами, головна турбота в цьому процесі – дотримуватися вертикалі кутів і товщину шва. Крім того, цегла може бути як з гладкою лицьовою поверхнею, так і з колотою, що полегшує процес укладання і допускає можливість трохи схалтурити.

Особливості та види «сухого» облицювання колон, переваги і недоліки

При облицюванні колон сухим способом, керуються тими ж принципами і правилами по відхиленнях від рівня, площини, прямолінійності і кута повороту граней колон, як і при облицюванні сухим способом. Однак, як такого, поділу на підготовку поверхні колони і облицювання колони не існує, всю роботу поділяють на три етапи: провішування, монтаж каркасу, монтаж облицювальних панелей на каркас.

Провішування аналогічно тому, як і при оштукатурюванні мокрим способом, тут нюанс хіба що один: марки виконуються з дюбелів, а не з розчину або шматочків плитки. Також маркувальним шнуром намічають лінії напрями майбутніх профілів, за якими монтуються кріпильні елементи для них.

 Каркас складається з направляючих – верхніх і нижніх, які монтуються в першу чергу і з профілів, які монтуються в останній стадії складання каркаса, після установки скоб-тримачів для них.

Після того, як каркас виставлений в проектне положення і закріплений, на нього, точніше – на профілі, починають «навішувати» облицювальні вироби за допомогою спеціальних скоб і каркасних саморізів по металу. Що стосується самих облицювальних матеріалів для сухого способу облицювання колон, то перелік такий:

 

• облицювання колон деревом;
• облицювання колон композитними панелями;
• облицювання колон гіпсокартоном.

Облицювання колон деревом

 передбачає дерев’яну вагонку або дерев’яні панелі.

 У цьому випадку каркас може бути виконаний з дерев’яних брусів.

 Добре це чи погано – питання суто фінансове і спірне, потрібно рахувати, скільки обійдеться матеріал з роботою + просочення для водостійкості і проти комах.

 
Саме таке облицювання, залежно від порід дерева, може бути навіть цілющим, якщо звичайно, воно розташовується всередині будинку. Інші переваги, як кажуть, «на смак і колір товариша немає», тобто, кому то подобається дерево, комусь більше камінь по душі.

Облицювання колон композитними панелями – часто затребуваний, найсучасніший спосіб обробки фасаду, іменований також як вентильований фасад.

 Ці панелі являють собою алюмінієві облицювальні вироби, які монтуються на металевий каркас з допомогою спеціальних кріплень таким чином, щоб між ними були зазори.

 Таким чином, відбувається вентиляція всередині. Крім композитних панелей, за таким же принципом монтуються і пластикові, скляні, азбестоцементні та керамогранітні панелі – нового зразка оздоблювальні матеріали.

 Також для облицювання прямокутних колон є відмінний матеріал – вініловий сайдинг, який монтується набагато легше.

Облицювання колон гіпсокартоном, як Ви вже здогадалися, що відбувається усередині приміщення, призначене для їх вирівнювання, але не має ніякого відношення до фінішного облицювання.

 Для набору гіпсокартонного каркаса, як правило, застосовують направляючий UD-27 (27 мм товщина) і профіль SD-70 (27 мм товщина 70 мм ширина).

 Гіпсокартон монтують до профілів за допомогою саморізів по металу з кроком 10 см. Після того, як облицювання колон гіпсокартоном завершено, поверхню обробляють ґрунтовкою та після її висихання облицьовують плиткою штучною або з натурального каменю способом «під гребінку».

 Це оздоблення вигідне в тому випадку, коли нерівності колон досить великі, щоб виконувати їх штукатурку або облицюванням «на шар».

Піля́стра, також піля́стр або піля́стер (фр. pilastre) — плаский вертикальний прямокутний у плані виступ на поверхні стіни або стовпа. Зовні має ознаки колони — базу, тіло, але без ентазису (потовщення всередині), капітель.

Може мати як конструктивну, так і декоративну функції, наприклад, для підсилення або членування стіни, обрамлення прорізів. Іноді пілястри використовували в каркасній архітектурі. Тоді проміжки в каркасі з пілястр заповнювали якимось будівельним матеріалом. Найчастіше пілястри використовували в декоративній ролі для оздоблення і ритмічного членування порожнього тла стіни, фасаду, дзвіниці тощо.

Менші вимоги, ніж до колони, давали змогу архітекторам надзвичайно урізноманітнювати оздоби пілястр — від простого шліфування до викладення діамантовим рустом.

 

План проведення уроку виробничого навчання в гр.№31

Дата проведення: 13.01.2021

ЛП-4.2.2.Установка фасонних плиток(карнизних,плінтусних,кутових);укладання фризу складного рисунку;лицювання поверхні стін каменем;лицювання вертикальних поверхонь плитками з використанням сухих будівельних сумішей;затирання швів.

Хід уроку 

Повторення теоретичного матеріалу

На поверхні стіни можна виділити такі архітектурні елементи облицювання: карниз, фриз, поле облицювання і цоколь.

Їх не обов'язково виконувати всі разом під час облицювання, можуть бути лише певні елементи і впевній комбінації.

Карниз- це верхній ряд плиткового облицювання, який укладають зі спеціальних фасонних плиток більшої товщини.

Фриз - це смуга, яку найчастіше виконують із плиток, що різняться від плиток поля облицювання за кольором (темніші), розміром або за тим і іншим одночасно. Виконують фриз в один або декілька рядів.

Поле облицювання- це безпосереднє облицювання з одноколірних плиток однакових розміру і конфігурації.

Цоколь- це нижній ряд плиток, виконаний зі спеціальних фасонних плиток або плиток, які різняться від звичайних за товщиною або кольором. Усередині приміщення цоколем вважають звичайну неповну плитку.

Для облицювання фасадів будинків застосовують як природні плити і профільні елементи, виготовлені з декоративних порід ка­меню, так і керамічні плитки та плити зі штучного каменю.

Розглянемо облицювання фасаду плитами з природного і штучного каменю (бетону). Облицювальні роботи починають після повного закінчення мурування стін і опорядження фасаду вище за ділянку або ярус, відведені під облицювання.

Після відповідної підготовки поверхні - очищення від бруду, пилу, інших речовин, розшивання швів мурування, розмічають облицювання за допомогою виска, рихтувальної лінійки, рівня. Потім встановлюють маяки.

Укладання плит розпочинають із кутів, елементів цоколю, прорізів і пілястр, після чого по зафіксованих рядах облицьовують основне поле стіни. Спочатку плити приміряють за місцем насухо. У стінах розмічають положення отворів для механічного кріплення. Цокольний ряд укладають на розчинові суміші без кріплення. Наступні ряди облицювання встановлюють під горизонтальний шнур.

Облицювання стінових конструкцій з природного або штучного каменю завтовшки понад 10мм і розмірами понад 400х400мм виконують із застосуванням клейових сумішей з додатковим механічним кріпленням до конструкції.

Після розмічання положення отворів їх висвердлюють завглибшки не менш як 100мм відповідно до попередньої розмітки. У разі використання сухої суміші для закріплення анкерів діаметр просвердлених отворів не повинен перевищувати діаметр кріпильного елемента більш ніж на 40мм.

Розчинову суміш готують в об'ємах, щоб використати її протягом 5 хв. Співвідношення сухої суміші і води 2:1. Тужавлення розчинової суміші розпочинається через 4хв після замішування, тому отвір для кріпильного елемента заповнюють нею не пізніше, ніж через 3хв з моменту приготування.

 За формою, призначенням і характером країв плитки виробляються наступних видів: квадратні, прямокутні, фасонні кутові, фасонні карнизні прямі, для обробки зовнішніх і внутрішніх кутів; фасонні плінтусні — прямі, для обробки зовнішніх і внутрішніх кутів.

Фактура облицювальних виробів, їхні розміри, форма і колір, а також вид укладання (прямими або діаго­нальними рядами) є засобами, які збагачують декоративну виразність плиточних підлог, облицювання стін і перегородок. Під час вибору рисун­ка облицювання враховують:

• призна­чення і розміри приміщень,
• вимоги проекту,
• наявність необхідних матеріалів.

У залах і великих приміщеннях для підлог використовують плитки всіх форм і розмірів, проте рисунок покриття доцільно вибирати симетричним і спокійним, наприклад:

• •  для залів із шестигранним фоном;
• •  із вкладками.

Малюнки підлог з плиток:

а - шестигранних, б - восьмигранних, в - шестигранних з вкладишами; 1 - плиткове покриття підлоги,  2 - фриз з плиток з малюнком меандр,  3 - закладення з напівплиток.

Фон підлоги облямовуйте фризом, наприклад:

• • з плиток темного кольору;

·         • плитками з орнаментом.

Вибір  рисунка  плитки

 Фактура облицювальних виробів, їхні розміри, форма і колір, а також вид укладання (прямими або діаго­нальними рядами) є засобами, які збагачують декоративну виразність плиточних підлог, облицювання стін і перегородок. Під час вибору рисун­ка облицювання враховують:

• призна­чення і розміри приміщень,
• вимоги проекту,
• наявність необхідних матеріалів.

У залах і великих приміщеннях для підлог використовують плитки всіх форм і розмірів, проте рисунок покриття доцільно вибирати симетричним і спокійним, наприклад:

• •  для залів із шестигранним фоном;
• •  із вкладками.

Малюнки підлог з плиток:

а - шестигранних, б - восьмигранних, в - шестигранних з вкладишами; 1 - плиткове покриття підлоги,  2 - фриз з плиток з малюнком меандр,  3 - закладення з напівплиток.

Фон підлоги облямовуйте фризом, наприклад:

• з плиток темного кольору;

           • плитками з орнаментом.

 

Темний  фриз

У невеликих приміщеннях під­логи настилають із плиток невели­ких розмірів, а фон облямовують фризом з прямокутних і квадратних плиток. У таких приміщеннях підлоги бажано викладати з одно- і багатоколірних плиток.

У вестибюлях, фойє та інших подібних приміщеннях підлоги укладають із восьмигранних плиток з квадратними вкладками. Ряди з таких плиток розміщують пара­лельно фриза, щоб утворився симетричний рисунок покриття.

 Вибір  рисунка  плитки

 Фактура облицювальних виробів, їхні розміри, форма і колір, а також вид укладання (прямими або діаго­нальними рядами) є засобами, які збагачують декоративну виразність плиточних підлог, облицювання стін і перегородок. Під час вибору рисун­ка облицювання враховують:

• призна­чення і розміри приміщень,
• вимоги проекту,
• наявність необхідних матеріалів.

У залах і великих приміщеннях для підлог використовують плитки всіх форм і розмірів, проте рисунок покриття доцільно вибирати симетричним і спокійним, наприклад:

• •  для залів із шестигранним фоном;
• •  із вкладками.                                                                             

У невеликих приміщеннях під­логи настилають із плиток невели­ких розмірів, а фон облямовують фризом з прямокутних і квадратних плиток. У таких приміщеннях підлоги бажано викладати з одно- і багатоколірних плиток.

У вестибюлях, фойє та інших подібних приміщеннях підлоги укладають із восьмигранних плиток з квадратними вкладками. Ряди з таких плиток розміщують пара­лельно фриза, щоб утворився симетричний рисунок покриття.

 Підлога з невеликої плитки в  душовій   

                                                     Восьмикутна плитка з вставками

Підлоги в громадських будівлях виконують з різноманітними рисунками. Для цього плитки попередньо розкладають «насухо» і тільки після перевірки викладають потрібний рисунок на розчин або мастику. Рисунок покриття підлоги можна зробити, наприклад:

• •  діагональним укладанням одноколірних плиток;

·         •  діагональним укладанням багатоколірних плиток.

·         діагональним  укладанням з чотирикутними  вставками.

Широкий асортимент облицю­вальних виробів, які вирізняються розмірами, кольором, рисунком, дають змогу створювати різноманіт­ні композиції облицювань. Відпо­відним підбором колірних облицю­вань можна видимо зменшити або збільшити розміри приміщення.

Ряди плиток можуть розміщу­ватись на облицьовуваній поверхні:•  врозбіг, із суміщенням вертикальних швів у кожному горизонтальному ряду;

• •   шов у шов, з прямокутною сіткою горизонтальних і вертикальних швів;

·         •   по діагоналі, із взаємно перпен­дикулярними лініями швів, які йдуть похило до площини підлоги.

 

Способи укладки а) по  діагоналі, б) шов у шов, в) в розбіжку

Шви (у вигляді діагональної або вертикальної стінки) на поверх­нях облицювання з тих самих виробів надають стінам і перегородкам різний декоративний ефект. Зменшення або збільшення ширини швів також є засобом декоративної виразності.

Облицювання поверхонь плитками з орнаментом прикрашає інтер'єр приміщень, наприклад ванних кімнат. Плитки з рисунком, укладанням яких у певному порядку можна досягти великоформат­них зображень орнаменту, жанрових і побутових сцен, різних пейза­жів. Найчастіше такі рисунки на облицьованій поверхні використовуються у холах, фойє та ін.

Загальні положення про облицювання поверхонь

Облицювання поверхонь будівельних конструкцій матеріалами Ceresit передбачає комплекс робіт із застосуванням цілісної системи матеріалів на основі сухих будівельних сумішей, які використовують окремо або в певній комбінації на відповідному етапі облицювання, а саме:

підготовку і ремонт основ будівельних конструкцій;

ґрунтування поверхонь основ;

приклеювання плит (плиток) до поверхонь будівельних конструкцій;

заповнення швів між плитами (плитками);

влаштування і герметизація деформаційних швів і примикань;

виконання інших допоміжних робіт.

Матеріали, які використовують для облицювальних робіт, наведено в табл.1.

Таблиця 1. Матеріали для облицювальних робіт.

Клеї	Заповнювач для швів	Допоміжні
Групи CM, CU	Група СЕ	Групи СТ, CN, CТ, CR, CL
11 - для керамічної плитки по стандартних основах	33 Super - для керамічної плитки, шов завширшки 2-5 мм	17, 117 Super, 14, 99 - ґрунтовки 29 - вирівнювальна штукатурка Група CN 83 - ремонт і вирівню - ван Група CN 83 - ремонт і вирівнювання елементів підлоги Група СС 81, 83добавки до су мішей для підвищення еластичності та адгезії Група CR 65, 66для влаштування гідроізоляції Група CL 52стрічка для герметизації стиків і примикань CS 25, Silikon, Akril - герметики для влаштування Деформаційних ШВ1В х герметизації примикань
14 - швидкотверднучий	42 - швидкотверднучий
15,115 - швидкотверднучий для мармуру та інших світлих порід натурального каменю
16 - для дрібноштучних облицювальних матеріалів (мозаїка та ін)	33 Super - шов завширшки 2-5 мм
117 - для плитки із природного каменю облицювання басейнів	35 Super - шов завширшки 4-15 мм 40, 41 - з високим сту пенем гідрофобності
17 - під усі види плитки й основи, в тім числі ті, що зазнають деформацій	37 - еластичний заповнювач
18 - під усі види плитки, щільність до 1 г/см3	37 – еластичний
19 - для великорозмірних плит під час облицювання
22 - епоксидний, для експлуатації в агресивному середовищі	44, 47, 48 - хімічно стійкий
23 - поліуретановий (еластичний), можна використовувати також як гідроізоляцію	33 Super + еластична добавка СС 83

 Загальні правила укладання плиток

Плиточник після огляду приміщення, поверхні, яку будуть покривати плиткою, обраних плиток, вивчення проекту має можливість скласти попередній кошторис вартості робіт і визначити терміни її виконання.

Плиточник повинен:

підготувати робоче місце;

оглянути поверхні, що облицьовуватимуться, і належним чином підготувати їх;

ретельно перевірити і підготувати кути, вертикальність стін, можливий нахил підлоги тощо, в разі потреби вжити відповідних заходів;

перевірити матеріали;

добре спланувати облицювання, вибравши придатні орієнтири для того, щоб облицювання вийшло рівним, і для того, щоб уникнути різноманітних неприємностей (наприклад, невиправданого укладання обрізаних плиток чи невдало підігнаних плиток на найвидніших місцях);

приготувати клейовий розчин чи інші речовини, які використовують для склеювання, і приступити до укладання плитки;

по проходженні достатнього часу після укладання плитки (від кількох годин до кількох днів) залежно від типу поверхні (підлога це чи стіна) і від типу розчину клейових речовин, приступити до закладання швів і провести остаточне прибирання приміщення.

Примітка: якщо будь-де виявлено явні дефекти, плиточник повинен негайно заявити про це до початку укладання.

Клейові матеріали, використані при укладанні плитки, вимагають часу для затвердіння (залежно від типу матеріалу цей час може бути різним).

Затвердіння відбувається рівномірно, якщо поверхня не піддається різним навантаженням (наприклад, якщо по підлозі починають відразу ходити, не поклавши попередньо спеціальних запобіжних опор, або встановлюють важкі меблі чи інші предмети домашнього побуту). У такому разі існує небезпека відставання плиток.

Якщо в тільки що покритому плит кою приміщенні потрібно виконати інші роботи (наприклад, повинні працювати електрики, сантехніки, теслі та ін), поверхня підлоги повинна бути відповідним чином захищена для попередження різних ушкоджень (наприклад, стирання, подряпин, сколів від падіння інструментів тощо).

Якщо для затирання швів обрані кольорові матеріали, особливо якщо для облицювання використані-неемальовані плитки, необхідно перевірити, чи матеріал для швів не пристає до плитки так, що його не можна зчистити. Слід зазначити, що в багатьох випадках шліфо ваний грес, покритий глазур'ю, піддається цій небезпеці набагато більше, ніж не шліфований. Словом, для таких плиток необхідно підібрати придатний шовний матеріал.

Необхідно використовувати відповідні мийні засоби. їх можна знайти в продажу. Варто уникати використання дуже сильних і агресивних мийних засобів на кислотній основі, таких, які застосовують ся, наприклад, для збирання унітазів, адже навіть якщо вони не наносять шкоди плиткам, вони можуть пошкодити шви, забиті матеріалами на основі цементу (як це звичайно буває). Слід пам'ятати, що найкращу опірність хімічним впливам мають тільки ті шви, які затер ті епоксидними матеріалами.