План уроку виробничого навчання

 Дата проведення ___08.04.2020_______

Тема уроку: Інструктаж за змістом занять. Ознайомлення з видами і складами розчинів і мастик.

Мета:

Ознайомити учнів з поняттями про розчини, їх властивостями та класифікацією.

Розвинути професійне мислення, логічне та аналітичне мислення.

Виховати гордість за обрану професію.

Методи навчання, прийоми: лекція (з елементами бесіди, робота з підручником)

Тип уроку:урок засвоєння нових знань.

Міжпредметні звязки:   фізика, технологія лицювальних робіт.

Хід уроку

І. Підготовчийетап.

Організаційниймомент.(Вчитель заходить у клас, вітається, перевіряє присутніх та готовність дошки і робочого місця до заняття.)

1.     Мотиваціянавчальної діяльності, повідомлення теми, мети і завданьуроку.

2.     Актуалізація знань учнів. (Запитання з попередньої теми уроку)

ІІ. Основний етап

1.     Сприймання  нового матеріалу.

Будівельним розчином називають матеріал ,одержуваний в результаті затвердіння раціонально підібраної суміші в'яжучого (цемент, вапно і т.д.),дрібного заповнювача(піску) і води, а в необхідних випадках і спеціальних добавок. До затвердіння цей матеріал називають розчинною сумішшю.

Залежно від виду в'яжучого, величини щільності і призначення прийнята наступна класифікація будівельних розчинів.

Будівельні розчини розpізняють залежно від виду в'язкої речовини, величини щільності і призначення.

Згідно ДСТУ  Б В.2.7-23-95 “Розчини будівельні. Загальнітехнічні умови” будівельні розчини прийнятокласифікувати за їх основним призначенням, видом застосовуваногов'яжучого і середньоюгустиною. Види і властивостіжаростійких, хімічностійких, радіаційнозахисних, напружуючихрозчиніврегламентуютьсяіншими стандартами.

По вигляду в'язкогорозрізняють:

- цементні розчини;

- вапняні розчини;

- гіпсові розчини;

- змішані розчини (цементно-вапняні, цементно-глиняні, вапняно-гіпсові і ін.).

За призначенням розчини бувають:

кладочні– для виконання кладки з цегли, штучних каменів і блоків;

оздоблювальні – для оштукатурюваннязовнішніх і внутрішніх поверхонь конструкції;

спеціальні - декоративні, гідроізоляційні, тампонажні;

монтажні– для заповнення швів між великими залізобетоннимиелементамидомобудування,

За середньоюгустиною розчини поділяють на:

• важкі із середньоюгустиною в сухому станібільше 1500 кг/м3;

• легкі до 1500 кг/м3 (за рахунок застосування легких пористихзаповнювачів).

За щільністюрозрізняють:

- звичайні важкі ( щільністьбільше 1500кг/м3),одержувані із застосуваннямщільнихприроднихпісків;

- легкі( щільністьменше 1500кг/м3), що виготовляються на пористихзаповнювачах (керамзитовийпісок, спученийперліт і т.д.).

За видом в'яжучого розчини можуть бути: цементними, вапняними, гіпсовими, цементно-вапняними, вапняно-гіпсовими.

При використанні одного виду в'яжучого розчин називають простим, двох і більшевидів – складним.

До основних властивостей звичайних будівельних розчинів (мурувальних, монтажних, штукатурних, лицювальних) відносять їх рухливість, водоутримуючуздатність, розшаровуваність, а після твердіння – міцність на стиск

Матеріали для виготовлення розчиннихсумішей.В'яжучі речовини. Для виготовлення будівельних розчинів, як правило, застосовують портландцемент і шлакопортландцемент, марка яких повинна бути в 3-4 рази більше марки розчину.

Повітряневапно в розчиннусумішнайчастішевводять у вигляді вапняноготіста.

Піскидля виготовлення будівельних розчинівповиннівідповідати тим же вимогам ДОСТ ,що і піски для виготовлення бетонів. Застосовують природні піски - кварцові, полевошпатні й штучні – дроблені з щільних і пористихгірських порід. Пористіпіски (пемзовий, керамзитовий і т.д.) застосовують для виготовлення легких розчинів.

Пластифікуючі добавки в розчиннусумішвводять для збереженнязручноукладуванірозчинної суміші при укладанні її на пористу основу. Цегла, ячеїстий бетон легко всмоктують у себе воду з розчинного шару, тим самим знижуютьзручноукладуваністьрозчинної суміші і міцністьмайбутнього розчину.

Пластифікаториподіляють на неорганічні й органічні.

Неорганічні пластифікатори дозволяють одержати високоякісні, зручноукладувані, не розшаровувані розчинні суміші і збільшити міцність розчинів при невеликій витраті цементу. Функціїнеорганічнихпластифікаторів виконують вапно, глина, зола ТЕС, діатоміт, меленийдоменний шлак. Глину вводять в розчин у вигляді рідкоготіста. Витратанеорганічногопластифікаторазбільшується з підвищеннямчасткипіску. Так, для розчинів складу 1:5 ( цемент: пісок) вводять 100% пластифікатора, для розчину 1:7,5 –150% і т.д.

Органічніпластифікаториефективні лише для розчинів з відносно великою витратоюцементу( марок 100 і вище). Передозуванняорганічнихпластифікаторів може призвести до уповільненнятвердіння розчину і зниження його міцності, тому їх вводять у кількості 0,1-0,3 % від маси в'яжучого. Функціїорганічнихпластифікаторів виконують омиленийдеревний пек, каніфольне мило, милонафт, ЛСТ,СДБ та ін. Зазначені речовини здатнівтягувати в розчиннусумішдрібніпухирціповітря ,щододаютьдодатковупластичність, утворюють замкнуті пори, зменшуютьводопоглинання і збільшуютьморозостійкість розчину.

Прискорювачітвердіннядодають у розчинні суміші, призначені для зимової кладки і штукатурки. Хлористийкальцій, поташ, хлорневапно і хлористийнатрійзнижують температуру замерзаннярозчинної суміші, прискорюють твердіння суміші.

Властивості розчиннихсумішей і затверділихрозчинів

Якість розчинної суміші характеризується: рухомістю, водоутримувальноюздатністю, водовідділенням та розшарованням (ДСТУ Б В .2.7. -114-2002).

Рухомістьрозчинової суміші - здатністьрозтікатись під впливом власної маси або прикладенихзовнішніхсил.Вонахарактеризуєтьсяглибиноюзануреннястандартного конуса в розчиновусумішпротягомпевного часу. У табл. 10.1 наведені марки розчинової суміші за рухомістю.

Таблиця1 - Маркирозчинової суміші за рухомістю

Марки розчинової суміші за рухомістю	Глибиназанурення конуса, см	Призначення розчинової суміші
П 4	Від 1 до 4 включно	Бутова кладка, ущільненнявібруванням
П 8	Вище 4 до 8 включно	Бутова кладка звичайна із порожнистої цегли і каменю, монтаж стін із крупнихблоків і панелей, розшиваннягоризонтальних і вертикальних швів у стінах із панелей і блоків, обліцювальні роботи
П 12	Вище 8 до 12 включно	Кладка із звичайної цегли і різного виду каменяштукатурні й облицювальні роботи.
П 14	Вище 12 до 14 включно	Заповненняпорожнин у бутовійкладці

Водоутримувальназдатність - це здатністьрозчинної суміші утримувати воду при нанесенні на пористу основу чи при транспортуванні. Якщо розчиннусуміш з малоїводоутримувальноюздатністю нанести на пористу поверхню, то розчинний шар швидко знезводниться в результаті відсмоктування води в пори. У цьому випадку затверділий розчин буде пористим і неміцним.

Чим меншеводоутримувальназдатністьрозчинної суміші ,тим імовірніше її розшарування при транспортуванні(пісокосідає вниз, вода виявитьсянагорі).Одним зі способів збільшення водоутримувальноїздатністі є введення мінеральних порошків(вапна, глини)чи загущаючихводорозчиннихполімерних добавок (метилцеллюлоза, карбоксиметилцеллюлоза і т.д.).

Розшаровуваністьрозчінової суміші визначаютьпорівнянням маси заповнювача у нижній і верхнійчастинахщойновідформованогоущільненогозразка.

Основними показниками якості затверділого розчину є міцність і морозостійкість.

Міцність будівельних розчинівхарактеризується маркою, обумовленою за межеюміцності при стискузразків-кубів розміром 70,7 x70,7x70,7мм. Випробовуванізразкитвердіють на повітрі 28 доби при температурі (20±5)0 С. За міцністю на стиск,вираженою в кгс/см2, будівельні розчини поділяють на марки: 4;10;25;50;75;100;150;200. Для виготовлення розчинів марок 4;10;25 застосовують вапно і місцевів'яжучи. Розчини більш відповідальних марок, як правило, одержують на змішаному вапняно-цементному ,цементно-глиняному і цементнихв'яжучих.

Міцність цементного розчину за умови його нанесення на щільну поверхню залежить від активності цементу і цементно-водяного відношення.

Морозостійкість розчинів визначається кількістюциклів «заморожування і відтавання» до втрати 25% початковоїміцності(чи 5% від маси).

 Розчини для кам'яної кладки зовнішніх стін і зовнішньої штукатурки мають марки за морозостійкістю F 10, F15, F25, F35 і F50.З урахуванням вологих умов експлуатації марка розчину задовольняє і більш високі вимоги по морозостійкості: F100; F150; F200; F300.

Підбір складу, приготування і транспортуваннярозчинів

Підбір складу будівельного розчину виконують, виходячи з необхідної марки розчину, рухливості, призначення розчину й умов провадження робіт. Склад розчину виражається кількістю вихідних матеріалів для одержання 1м3 розчинової суміші чи співвідношенням сухих компонентів за масою або обсягом, при цьому витрату основного в'яжучого приймають за 1.

Приклад: склад будівельного розчину, в якому на 1 частину цементу приходиться 0,7 частин вапна і 6 частин піску, записується так: 1:0,7;6;

Приготуваннярозчиннихсумішей. Розчини наготовлюють у вигляді готових до застосування сумішей чи у вигляді сухих сумішей, які зачиняються водою перед використанням.

Процес приготування розчинної суміші складається з дозування вихідних матеріалів, завантаження їх у барабан розчинозмішувача і перемішування до одержання однорідної маси в змішувачах періодичної дії з примусовим перемішуванням.

Терміни зберігання розчинних сумішей залежать від виду в'яжучого й обмежуються за зниженням зручноукладуваності. Цементні розчини необхідновикористовуватипротягом 2...4 годин після виготовлення.

 Види будівельних розчинів

Розчини для кам’яних кладок та монтажу виготовляють з використанням:

портландцементу та шлакопортландцементу(для монтажу стін із панелей та бетонних і цеглянихблоків, для звичайної кладки);

вапна, вапняно-шлакових та вапняно-пуцолановихв’яжучих( для малоповерхового будівництва);

пуцоланових та сульфатостійкихпортландцементів ( для конструкцій, які експлуатуються в умовах впливу агресивних середовищ).

Монтажні розчини виготовляють на основі портландцементу, розширного й безусадочного цементів і використовують для замонолічування стиків елементів збірних залізобетонних конструкцій.

До монтажнихрозчинів також вносять опоряджувальні розчини - звичайні штукатурні й декоративні.

Зовнішня штукатурка виконує функцію оздоблення і вирішує завдання захисту основи від вологи, забезпечує вологообмін між будівельним елементом і зовнішнім середовищем, стійкість до дії морозу і зміни температур.

Внутрішня штукатурка виконується з розчинів на основі вапна і обумовлює мікроклімат у приміщенні.

Декоративна кам’яна штукатурказастосовується для імітації різних гірських порід і складається з портландцементу, вапняного тіста, мармурового борошна, мармурового дрібняка, слюди та пігменту

Спеціальні розчини – це :розчини для заповнення швів ( готують на портландцементі й чистому кварцовому піску);

гідроізоляційні(готують на цементах М400 і вище) ;

тампонажні(готуютьзалежно від умов експлуатації на сульфатостійких, пуцоланових цементах, а також з використанням шлакопортландцементу та звичайного портландцементу.

акустичні (повинні мати середнющільність 600…1200кг/м3, яка забезпечуєтьсяобмеженимвмістомв’яжучого);

ренгенозахисні(повинні мати середнющільністьбільше 2200 кг/м3, як заповнювачі використовують барит і порошок бариту).

III. Первинна перевірка та закріплення знань (індивідуальне опитування)

1.     Дайте поняття будівельному розчину?

2.     Види будівельних розчинів?

3.     За призначенням розчини поділяються на?

4.     За властивістю?

Підвести підсумок відповідей, надати анализ, нагадати головні моменти.